«Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами… І сказав Їй Ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш у лоні і народиш Сина і наречеш ім’я Йому Іісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його, і царюватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця. Марія ж сказала: «Як же станеться це, коли я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе і сила Всевишнього окриє Тебе, тому і народжуване Святе наречеться — Сином Божим... бо у Бога не зостанеться неспроможнім ніяке слово. Тоді Марія сказала: «Я – раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму…» (Лк. 1, 38-38).

Так нам оповідає про свято Благовіщення апостол і євангеліст Лука. Третє за величиною двонадесяте свято в церковному календарі після Пасхи та Різдва Христового. В основі свята — повідомлення Архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у Неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців назад від Різдва, 7 квітня.

До 14 років Пресвята Діва виховувалася в храмі, а потім як повнолітня, за законом, повинна була залишити храм, повернутися до батьків або вийти заміж. Священики збиралися видати Її заміж, але Марія оголосила їм про свій намір присвятити себе служінню Богові, давши обіцянку Богові – залишитися назавжди Дівою. Тоді священики заручили Її далекому родичу, вісімдесятилітньому старцю Йосипу, щоб піклувався про Неї.

Живучи в Назареті Галілейському, в будинку Йосипа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відособлене життя, як і при храмові. Достеменно невідомо, скільки минуло років і що робила Діва Марія в той момент, коли посланий Богом Архангел Гавриїл приніс Їй благу звістку. За одним із припущень, Вона пряла пурпурову пряжу для завіси в Храмі, за іншим – йшла по воду до колодязя, за третім – читала книгу пророка Ісаї. Втім, це й неважливо, адже, як говориться в тропарі свята, «сьогодні початок нашого спасіння і відкриття таємниці, призначеної від вічності: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благовістить благодать. Тому й ми з ним вигукнемо Богородиці: радуйся, благодатна, Господь з Тобою».

І ми радіємо Благовіщенню – благій звістці того, що прийде Господь на землю та спасе наші душі. Благовіщення поширюється не лише на майбутнє, а й на минуле: воно пов’язує всі часи, обіймає весь світ. Благовіщенням покладено початок таїнству Причастя.

У день, коли з’явився Архангел Гавриїл Діві Марії, виповнилося давнє пророцтво Ісаї про те, що Діва прийме в Своєму лоні і народить Сина, назвуть якого Еммануїл, що означає «З нами Бог» (Іс. 7, 14). У цей день Бог вселився у лоно Діви і став людиною, щоб звільнити світ від гріха і влади диявола.

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства на Русі. Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю цього дня: за народним прислів’ям, навіть птах на Благовіщення святкує, гнізда не робить. У цей день народ збирався сім’ями на своїх приходах, щоб молитовно вшанувати пам’ять Пресвятої Богородиці – ворота до Царства Небесного. За трапезою дозволяється риба і вино.

Отже і ми воздамо молитву нашу до Пресвятої Пречистої Богородиці і Діви Марії за себе, за наших близьких. Також просимо всім здоров’я та допомоги у справі будівництва головного храму України — кафедрального собору на честь Воскресіння Христового разом із Духовно-просвітницьким центром.

Диякон Ігор Черній