За матеріалами Волинського шематизму, на місці старої церкви за кошти парафіян у 1816р. вимуровано кам’яний храм Покрови Пресвятої Богородиці. У 1859р. за кошти церковної громади збудовано дерев’яну дзвіницю, у 1891р. — кам’яну.

         З 1858р. у храмі служив священик Андрій Каролинський. Його син Володимир замінив батька у 1893 році. На початку 1932р. благочинним Лановеччини призначено свящ. Миколу Малюжинського, який одночасно служив у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Його стараннями у 1937-1938 роках селяни-українці навернулися до православ’я.  У 1943р. священика Миколу Малюжинського розстріляли у Волинських тюрмах. 21 грудня 1937 року Волинська Духовна Консисторія призначає на Лановецьку парафію священика Василя Москалевича. Прослуживши майже півстоліття, він отримав Патріаршу грамоту і митру. Похований на старому цвинтарі у Ланівцях поруч з могилою дружини. У 1975 році настоятелем і благочинним району призначили протоієрея Григорія Хом’яка.

         Наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ століття благочинний Григорій разом з парафіяльними священиками освятив чимало відновлених та свіжонасипаних символічних могил, пам’ятних хрестів. Особлива заслуга священика Григорія у тому, що влітку 1992 року він зумів переконати майже всіх священиків району перейти до УПЦ КП.

        За сприяння священика Григорія Хом’яка упродовж останніх двадцяти років на Лановеччині освячено п’ять новозбудованих храмів. У двох із них богослужіння проводив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

         За 70 років своєї пастирської діяльності священник Григорій Маркович удостоєний низки нагород : золотий наперсний хрест (1958р.), сан протоієрея (1966р.), палиця (1971р.), хрест з прикрасами (1976р.), митра (1981р.), орден св. прп. Сергія Радонезького (1985р.), право служіння Літургії при відкритих Царських воротах до слів «Отче наш…» (1995р.), сан протопресвітера (2002р.).