Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.

Слово "Пасха" походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою

До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна "прислуховуватися" до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Цi сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називаєтся Страстна Седмиця.

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

«Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами… І сказав Їй Ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш у лоні і народиш Сина і наречеш ім’я Йому Іісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його, і царюватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця. Марія ж сказала: «Як же станеться це, коли я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе і сила Всевишнього окриє Тебе, тому і народжуване Святе наречеться — Сином Божим... бо у Бога не зостанеться неспроможнім ніяке слово. Тоді Марія сказала: «Я – раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму…» (Лк. 1, 38-38).

Так нам оповідає про свято Благовіщення апостол і євангеліст Лука. Третє за величиною двонадесяте свято в церковному календарі після Пасхи та Різдва Христового. В основі свята — повідомлення Архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у Неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

На 40-ий день після народження Ісуса Христа Марія та Йосиф виконали закон, про який йдеться у Старому Завіті і який постановляв, що на 40-ий день після народження хлопчика, а на 80-ий — після народження дівчинки кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною.

Цей же закон приписував, що первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу.